Інтерв’ю в сучасному медіа-просторі: жанрова парадигма і дискурсивні ознаки

Abstract

У статті досліджено специфіку одного з найпоширеніших жанрів сучасного медійного простору – інтерв’ю, що відіграє важливу і значущу роль у виконанні соціально спрямованого завдання. Саме завдяки інтерв’ю аудиторія отримує суспільно значущу інформацію з першоджерела. Наведено докладний аналіз формування понятійних меж термінологічної одиниці «інтерв’ю». Поряд з окресленням значеннєвого обсягу терміну також репрезентовано сучасні підходи до класифікації жанрових модифікацій інтерв’ю, що формують його основний корпус у публіцистиці. Значну увагу автор статті приділяє інтерв’ю як дискурсивній практиці, якій притаманні своєрідна структура, спосіб організації та соціальне функціонування.

В статье исследована специфика одного из самых распространенных жанров современного медийного пространства – интервью, которое играет важную и значимую роль в выполнении социально направленных задач. Именно благодаря интервью аудитория получает общественно значимую информацию из первоисточника. Приведен подробный анализ формирования понятийных границ терминологической единицы «интервью». Наряду с исследованием смыслового объема термина также представлены современные подходы к классификации жанровых модификаций интервью, формирующих его основной корпус в публицистике. Значительное внимание автор статьи уделяет интервью как дискурсивной практике, которой присущи своеобразная структура, способ организации и социальное функционирование.

This article researches specific features of one of the most wide spread genres of contemporary media space - the interview that plays an important and significant role while performing socially oriented tasks. It is the interview that enables the audience to receive the original meaningful information. The paper also presents a detailed analysis of forming the conceptual boundaries of the terminological unit «interview». In addition to outlining the semantics of the term the author of the article gives a broad outline of modern approaches to classifying a variety of modifications of the interview that form the main body of genre. The author gives particular attention to highlighting the interview as a discursive practice with its peculiar structure, mode of organization and social functioning.