Сатиричні тенденції американського постмодерністського роману та мовні засоби їх реалізації: дипломна робота

Abstract

Дослідження спрямоване на виявлення сатиричних тенденцій в американських романах постмодерну. Перша частина роботи присвячена загальній характеристиці понять постмодернізму, постмодерністського роману й сатири, досліджуються характерні риси постмодерністського роману, пропонується класифікація сатири. У другій частині аналізуються два американські постмодерністські романи - «Бійня номер п'ять, або Дитячий хрестовий похід: танець зі смертю» Курта Воннегута та «Виголошується лот 49» Томаса Пінчона. Особлива увага приділяється виразним засобам й стилістичним прийомам, що використовуються авторами для того, щоб висміяти постмодерністське суспільство. Завдяки комплексному дослідженню ми можемо стверджувати, що сатиричні тенденції постмодерністських романів пов'язані з такими темами: США – політичні, економічні проблеми і положення в світі; суспільство, соціальні відносини й проблеми, що виникли в цей історичний період; сім'я і відносини між дітьми та батьками; культура; література. На лінгвістичному рівні сатиричні тенденції виражаються семантично неузгодженими лексичними одиницями; метафорами та епітетами, заснованими на парадоксах і контрастах, різних відхиленнях, перебільшення; такими засобами як гротеск, непередбачувані порівняння, часті неприродні повтори, різні типи алогізмів.

Исследование направлено на выявление сатирических тенденций в американских романах постмодерна. Первая часть посвящена общей характеристике понятий постмодернизма, постмодернистского романа и сатиры, исследуются характерные черты постмодернистского романа, предлагается классификация сатиры и ее выразительных средств. Во второй части анализируются два американских постмодернистских романа – «Бойня номер пять, или Детский крестовый поход: танец со смертью» Курта Воннегута и «Выкрикивается лот 49» Томаса Пинчона. Особое внимание уделяется выразительным средствам и стилистическим приемам, используемым авторами для того, чтобы высмеять постмодернистское общество. Благодаря комплексному исследованию мы можем утверждать, что сатирические тенденции постмодернистских романов связаны с такими темами: США – политические, экономические проблемы и положение в мире; общество, социальные отношения и проблемы, возникшие в этот исторический период; семья и отношения между детьми и родителями; культура; литература. На лингвистическом уровне сатирические тенденции выражаются семантически несогласованными лексическими единицами; метафорами и эпитетами, основанными на парадоксах и контрастах, различных отклонениях, преувеличениях; таких средствах как гротеск, непредсказуемые сравнения, частые неестественные повторы, различные типы алогизмов.

This research aims to single out satirical tendencies in American postmodern novels. Its first part is devoted to the general characteristic of the notions of postmodernism, postmodern novel, and satire, it studies characteristic features of a postmodern novel, offers a classification of satire and its expressive means. The second part analyzes two American postmodern novels – “Slaughterhouse-Five, or The Children's Crusade: A Duty-Dance with Death” by Kurt Vonnegut and “The Crying of Lot 49” by Thomas Pynchon and focuses on expressive means and stylistic devices used by the authors to satirize the postmodern society. Due to the complex investigation, we can claim that satirical tendencies of postmodern novels are connected with such themes as the USA as a country, its political, economic issues and position in the world; society, social relationships and problems occurring during this historical period; family and relations between children and parents; culture; literature. At the linguistic level the satirical tendencies are expressed through semantically inappropriate lexical units; metaphors and epithets which are based on paradoxes and contrasts, various deviations, exaggeration, as a means of caricature and grotesque, unpredictable comparisons, frequent unnatural repetitions, different types of alogisms.