Настоятелі київських чоловічих монастирів ХІХ – поч. ХХ ст.: складники їх статусу

Abstract

Метою статті є увиразнення чинників, які визначали статус настоятелів найбільших київських чоловічих монастирів у ХІХ – на початку ХХ ст. На основі аналізу архівних та опублікованих джерел з історії Київської єпархії автор показує, що настоятелями штатних монастирів Києва, які підпорядковувались Київському митрополитові, були вікарні єпископи (заступники і помічники Київського митрополита), ректор Київської духовної Академії та ректор семінарії. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічного, історико-системного, історико-генетичного) методів з принципами історизму, системності та науковості. Метод історичної реконструкції посприяв складанню з розрізнених фактів цілісного уявлення про настоятелів найбільших чоловічих монастирів міста Києва, які мали чітко регламентовані обов’язки і в монастирі, і в управлінні Київською єпархією. Наукова новизна роботи полягає в тому, що послуговуючись сучасною методологією наукового аналізу, автор показує складники високого статусу настоятелів штатних київських монастирів, які водночас виконували обов’язки в структурі єпархіального управління. До наукового обігу вводяться нові історичні джерела, що доповнять джерельну базу історії Київської єпархії ХІХ – початку ХХ століття. Висновки. Аналіз відомих і нововиявлених історичних джерел дає можливість заключити, що підпорядковані митрополитові штатні чоловічі монастирі міста Києва, що існували у ХІХ – на початку ХХ ст., мали очільниками духовних осіб високого соціального статусу. Їх настоятелі, окрім обов’язків щодо управління монастирем, обіймали посади в єпархіальному управлінні: це були перший, другий, третій, четвертий вікарії Київської єпархії, ректор Київської духовної Академії та ректор духовної семінарії. Статус настоятелів київських монастирів визначався кількома складниками: нормативно-правовою регламентацією прав та обов’язків, чітко визначеними вимогами до кандидатів на настоятельські посади, класом штатного монастиря, що означало суму його казенного фінансування, величиною монастирського майна. Джерела містять інформацію про те, що при високому статусі посади, високій платні і матеріальному багатстві підпорядкованих їм монастирів настоятелі київських православних обителей були зразком ідеалів чернечого життя.

Целью статьи является отчетливо выделить факторы, которые определяли статус настоятелей наибольших киевских мужских монастырей в XIX – в начале ХХ в. На основе анализа архивных и опубликованных источников по истории Киевской епархии, автор показывает, что настоятелями штатных монастырей Киева, которые были в подчинении Киевского митрополита, были викарные епископы (заместители и помощники Киевского митрополита), ректор Киевской Духовной Академии и ректор семинарии. Методология исследования базируется на сочетании общенаучных (анализа, синтеза, обобщения) и специально-исторических (историко-типологического, историко-системного, историко-генетического) методов с принципами историзма, системности и научности. Метод исторической реконструкции способствовал составлению с разрозненных фактов целостного представления о настоятелях наибольших мужских монастырей города Киева, которые имели четко регламентированные обязанности и в монастыре, и в управлении Киевской епархией. Научная новизна работы заключается в том, что пользуясь современной методологией научного анализа, автор показал составные высокого статуса настоятелей штатных мужских монастырей, которые одновременно исполняли обязанности в структуре епархиального управления. В научный оборот введены новые исторические источники, которые дополняют источниковую базу истории Киевской епархии в XIX – в начале ХХ века. Выводы. Анализ известных и новонайденных исторических источников дает возможность заключить, что подчиненные митрополиту штатные мужские монастыри города Киева, которые существовали в XIX – в начале ХХ века, возглавлялись духовными персонами высокого социального статуса. Их настоятели, кроме обязанностей по управлению монастырем, имели должности в епархиальном управлении: это были первый, второй, третий, четвертый викарии Киевской епархии, ректор Киевской духовной Академии и ректор духовной семинарии. Статус настоятелей киевских монастырей определялся несколькими составляющими: нормативно-правовой регламентацией прав и обязанностей, четко определенными требованиями к кандидатам на настоятельские должности, классом штатного монастыря, что определяло сумму его казенного финансирования, величиной монастырского имущества. В источниках имеется информация о том, что при высоком статусе должности, высокой оплате и материальном богатстве подчиненных им монастырей, настоятели киевских православных обителей были образцом идеалов монашеской жизни.

The purpose of the article is to clarify the factors that determined the status of abbots of the biggest Kyiv friaries in the XIXth – at the beginning of the XX-th. On the basis of the analysis of archival and published sources of the history of Kyiv eparchy the author shows that the abbots of official Kyiv monasteries, which were subordinated to the Kyiv metropolitan, were vicar bishops (deputies and assistants of Kyiv metropolitan), rector of Kyiv Theological Academy and rector of the seminary. Research methodology is based on the combination of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-typological, historical-systemic, historical-genetic) methods with the principles of historicism, systematics and scientificity. The method of historical reconstruction made it possible to formulate a holistic view of the abbots of the biggest Kyiv friaries from the scattered facts, who had clearly regulated responsibilities in the monastery and in the management of Kyiv eparchy. The scientific novelty of the work is that using modern methodology of scientific analysis the author shows the components of the high status of the abbots of official Kyiv monasteries, who at the same time performed duties in the structure of diocesan administration. New historical sources are being introduced into scientific circulation, which will supplement the source base of the history of Kyiv eparchy of the XIX – early XX centuries. Conclusions. The analysis of known and newly discovered historical sources made it possible to conclude that official Kyiv friaries, which existed in the XIX – early XX centuries, were in the subordination of metropolitan, had leaders of clergy of high social status. Their abbots, in addition to the duties of managing the monastery, held positions in the diocesan administration: they were the first, second, third, fourth vicars of Kyiv eparchy, the rector of Kyiv Theological Academy and the rector of a theological seminary. The status of abbots of Kyiv monasteries was determined by several components: a legal regulation of rights and responsibilities, clearly defined requirements for candidates for abbot positions, the class of monastery, which meant the amount of its state funding, the size of the monastery property. Sources contain information that with the high status of the position, high salary and material wealth of the monasteries subordinate to them, the abbots of the Kyiv Orthodox monasteries were a model of the ideals of monastic life.