Образ маргінального героя в літературі
Abstract
образ маргінального героя, який є феноменом літератури другої половини XX ст., пройшов довгий історичний шлях в західноєвропейській літературі, починаючи з античних часів і закінчуючи епохою модернізму, і набув характерних ознак:
1. Натура маргінала характеризується спонтанністю поведінки. Вона вимагає здійснення мрій в той момент, коли вони є актуальними.2. Для маргінала немає рамок, що обмежують форму здійснення його бажань. Відчуваючи потребу допомогти, зробити щось або підтримати когось, маргінал втілює своє бажання саме в той момент, який вважає найбільш для цього відповідним.
3. У сучасному суспільстві стосунки між людьми в основному побудовані на дотриманні умовностей певних соціально-психологічних ролей, на носінні своєрідних «масок», якими люди прикривають свої справжні думки й бажання, не дозволяючи їм вирватися назовні. У той же час маргінал перебуває виключно в злагоді зі своїми душевними пориваннями. Така щирість, у свою чергу, нерідко породжує конфлікти.4. Як правило, маргінал персоналізує релігію, підганяючи її під себе, під свою «неповторну сутність», створюючи таким чином «індивідуальну» релігію на основі своєї особистої схильності. Таким чином, маргінальна література є невід’ємною частиною літератури в цілому. Образ маргінального героя завжди існував і залишається одним з найбільш актуальних і сучасних, кожен раз вбираючи в себе характерні для тієї чи тієї епохи риси.